За статистичними даними поширеність дитячого травматизму більша, ніж серед дорослих. Причини такого стану поляснюється тим, що діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди вміють реально оцінювати небезпеку ситуації та адекватно реагувати для запобігання негативних наслідків.
Найбільша кількість випадків травмування дітей припадає на вік 13-15 років. В цей час дитячий травматизм зумовлений не тільки природною цікавістю і рішучістю, але ще й бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і проявляти безрозсудну сміливість.
Дитячий травматизм умовно можна розділити на п’ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму:
– побутовий (травми, які виникають вдома, у дворі, у дитячому садку);
– вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом);
– шкільний;
– спортивний;
– вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом);
– шкільний;
– спортивний;
– інший.
Профілактика дитячого травматизму: поради батькам
Одне із найважливіших завдань батьків при вихованні дитини – забезпечити її здорове зростання. Дитячий травматизм – одна із найпоширеніших причин звернень до медиків, каліцтва дитини, що може залишитися на все життя, а той летальних випадків – і все це через необачність дорослих, несвоєчасне нагадування дітям елементарних правил безпеки.
Побутовий травматизм
Йдеться про ушкодження, які діти можуть отримати вдома, у дворі, саду тощо.
Найнебезпечніші з них – опіки полум’ям і хімічними речовинами, падіння з висоти. Залишені у доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті. Це стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів. Необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди, неогороджені ділянки, де проводяться ремонті роботи, теж є дуже небезпечними. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд за дітьми з боку батьків.
Опікові травми
Діти різного віку інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи, що нерідко призводить до опіків, ушкодження електричним струмом. Для того щоб уберегти дітей від опікових травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:
- стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки тощо;
- переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ) з підвищеною увагою і обережністю;
- не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;
- ховати сірники, запальнички в недоступних для дітей місцях;
- зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;
- не допускати дітей близько до печі і предметів під напругою (електроплитка, праска, чайник тощо);
- не відлучатися від дітей під час їх купання.
Принципи запобігання побутового травматизму різні, але головним з них є постійна турбота старших про безпеку дітей. Дорослі мають виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно насторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, а старшим дітям пояснювати небезпеку, яку несуть в собі необдумані вчинки. Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.
Автодорожний травматизм
Найтяжчими і з найбільшим відсотком смертності є автодорожні травми. Головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил дорожнього руху. На вулиці, у транспорті разом з дітьми обов’язково мають бути дорослі, пояснювати їм правила поведінки, переходу через вулицю тощо. І звичайно ж, батьки самі мають чітко дотримуватись цих правил.
Спортивний травматизм
Фізкультура та спорт є запорукою зміцнення організму і фізичного розвитку дітей. Проте це лише при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Діти постійно грають у рухливі ігри, катаються на велосипедах, роликах тощо. Проте часто у місцях, не зовсім придатних для ігор, а часто і небезпечних: захаращених дворах, пустищах, біля водойм тощо.
Серед причин смертності від спортивного травматизму утоплення посідає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання дітьми особливостей водойм тощо. Для купання дітей мають бути спеціально відведені для цього місця, але навіть там діти повинні перебувати під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і мати попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Дорослі зобов'язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.
Дитячі заняття зимовими видами спорту повинні обов’язково супровожуватися дорослими. Потрібно пам’ятати, що місця для катання на ковзанах, санках, лижах обов’язково мають бути далеко від проїзжджої частини. Дітям варто нагадувати, що під час забав та ігор небезпечним є виконання різних трюків (катання із зав'язаними очима, катання спиною вперед, на одній нозі тощо). Небезпечно прив'язувати санки одні до одних, особливо небезпечно – до транспортних засобів. Порушення цих правил піддає смертельному ризику не лише життя і здоров'я дитини, а й оточуючих. Тому батькам бажано якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних секціях, товариствах, стадіонах, де вона постійно перебуває під наглядом інструктора. Цим вони не лише загартують дитину, а й вбережуть її від страшної небезпеки.
Шановні батьки! Життя та здоров’я дитини залежить в першу чергу від вас! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте її від можливих травм.
Прес-служба МОЗ України
Одним з приладів, який найбільш часто використовують для вимірювання температури в домашніх умовах, є ртутний градусник - особливий вид скляного термометра, принцип дії якого побудований на корисних властивостях рідкого металу - ртуті. |
Ртуть - високотоксична речовина, проте саме вона дає найбільш точні дані в процесі вимірювання температури, але тендітна конструкція самого приладу потребує особливих правил поводження з таким типом градусника: скляний ртутний градусник може розбитися при падінні й інших способах неправильної експлуатації.
Усі ми чули про небезпеку ртуті, однак недостатньо інформовані про те, що робити, коли розбився градусник, і як правильно збирати ртуть. Ми зібрали для вас лаконічні поради про те, як розпізнати ртуть, знайти її залишки на поверхні, що варто і не варто робити, щоб прибрати токсичну речовину, що робити після. Отже, про все по порядку. Визначаємо, чи ртутним був градусник Сучасні не цифрові градусники не обов'язково працюють на основі ртуті. Все частіше цей небезпечний метал замінюють спиртом або нетоксичною речовиною, схожою на ртуть. Якщо рідина в термометрі має не сріблястий колір, швидше за все, це спирт (але вже точно не ртуть). Якщо ж рідина срібляста, вона може бути ртуттю або нетоксичною речовиною, про яку ми говорили вище. Уважно обдивіться термометр, можливо, ви знайдете напис про те, що він не містить ртуті. Якщо ж такої позначки ви не знайшли, вважайте, що градусник був ртутним. Прибираємо ртуть: чого не можна робити - Ні в якому разі в цьому вам не повинні допомагати діти! Прибираємо ртуть правильно Якщо ртутний градусник розбився, всі повинні залишити кімнату, включаючи тварин. Відкрийте всі вікна і двері на вулицю, закрийте міжкімнатні. З гладких поверхонь (дерево, скло, плитка, лінолеум і т. д.) ртуть зібрати досить легко, якщо ж токсична речовина потрапила на килим або інші м'які поверхні - ці речі доведеться викинути. Щоб зібрати ртуть, вам знадобиться: • банка зі щільною кришкою; • гумові, нітрилові або латексні рукавички; • паперові рушники; • шматочок картону; • піпетка; • клейка стрічка (скотч, пластир) або маленький пензлик і піна для гоління; • яскравий ліхтарик (як на телефоні). Одягніть рукавички. Осколки градусника зберіть на паперовий рушник, викиньте в баночку. За допомогою шматочка картону постарайтеся зібрати кульки ртуті в одному місці. Робіть це акуратними повільними рухами, щоб ртуть не розсипалася ще сильніше. За допомогою піпетки зберіть крапельки ртуті й перемістіть їх на вологий паперовий рушник. Його також викиньте в підготовлену банку. Щоб прибрати дрібні частинки ртуті, скористайтеся клейкою стрічкою. Альтернатива - пензлик і піна для гоління: обмокніть пензлик у піну й акуратно зберіть ним найменші кульки ртуті. Пензлик або клейку стрічку також помістіть у банку. Шукаємо непомічені залишки ртуті Щоб знайти непомітні залишки ртуті на рівній або текстурній поверхні, вимкніть світло і під мінімальним кутом посвітіть ліхтариком на цю поверхню. Ртуть буде блищати. Пам'ятайте, що кульки ртуті можуть далеко «розбігтися», тому обстежити необхідно все приміщення. Що робити після збирання ртуті Обов'язково провітріть приміщення протягом доби, при цьому в нього не повинні заходити діти і тварини. Баночку з зібраною ртуттю не можна викидати. Зверніться до служби порятунку у своєму місті -там вам підкажуть, що робити далі, а можливо, і самі заберуть вашу ртуть для правильної утилізації. |
Жовтень 2024 | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
П | В | С | Ч | П | С | Н |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |
7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 |
28 | 29 | 30 | 31 |