• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Виховна робота
• Національно-патріотичне виховання
• національно-патріотичне виховання у навчально-виховному процесі закладу

Роль національно-патріотичного виховання у навчально- виховному процесі школи

Час іде вперед, суспільство розвивається, а, отже, демократичні процеси у державі потребують вироблення нових суспільних вимог до освіти. Сьогоднішня школа пішла вперед шляхом прогресу. Це школа самореалізації і самоактуалізації особистості.

ВідповідноЗакону України «Про загальну середню освіту»(стаття5) виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму, любові до свого народу, до України.

В.Сухомлинський писав: «Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань нерозривно пов’язане з розумовим, моральним, трудовим, ідейно-світоглядним, естетичним, емоційним становленням особистості.

Виховний процес у школі має особливе значення за нового підходу до виховання, коли воно трактується як закономірна, послідовна і неперервна зміна мотивів розвитку взаємодіючих суб’єктів. Виховання розглядається як розвиваюча відкрита система, основним системоутворюючим фактором якого є педагогічна взаємодія.

Одна з найскладніших і найгостріших проблем, над якими треба працювати і в теоретичному і в практичному планах – це проблема виховання моральних цінностей засобами слова, адже слово вчителя, як інструмент впливу на душу вихованця, нічим не замінити.

На його погляд, тонкість внутрішнього світу людини, благородство морально-емоційних стосунків не утвердити без високої культури словесного виховання. Слово вчителя пробуджує у малої дитини, а потім і в підлітка, юнака, дівчини відчуття людини – глибоке переживання того, що поруч із нами завжди є людина зі своїми радощами, печалями, запитами, проблемами.

У нашому закладі система заходів морального виховання спрямовується на формування духовної особистості, на виховання учня як громадянина, патріота. Успішне розв’язання цієї проблеми залежить від взаємовідносин школи та сім’ї, від пошуку своєрідних механізмів громадсько-патріотичного виховання, від розвитку в учнів патріотичних почуттів.

Справжня суть виховної роботи полягає не у наших розмовах з дитиною, не безпосередньому впливові на дитину, а в організації життя дитини.

Я намагаюсь відшукати нові форми організації життя і діяльності учнів, відродити або знайти шляхи взаємодії з дітьми. Кожен захід, проведений у закладі, проникнутий любов’ю, повагою, патріотизмом. Колектив нашої школи працює над відродженням звичаїв і традицій українського народу, фактів і цікавинок, що стосувалися історії рідного селища, школи.

Саме тому у НВК проводиться багато свят, бесід, диспутів, виховних годин, метою яких є зміцнення і поглиблення найцінніших громадянських якостей молодого покоління, формування їх активної життєвої позиції, спрямування процесу самовиховання патріота-українця.

Завжди особлива увага приділялась прищепленню знань про народні символи України і їх вшанування.

Шляхами реалізації громадянсько-патріотичного виховання у позакласній роботі є насамперед тематичні місячники: місячники військово-патріотичного виховання, правових знань. До визначних подій в житті країни в школі проходять уроки мужності, години пам'яті, виховні години.

Вихованню національної свідомості учнів сприяють й інші свята: «В України сто облич», «День народження є у Шевченка, дати смерті у нього нема», виставки творчих робіт «З Україною у серці», конкурс декламаторів «Україна понад усе», виготовлення спільної газети «Мріємо про мирн небо», військово-спортивне свято «Будь готовим до захисту Вітчизни», конкурс «Особливості національної кухні», «А я просто українка, кераїночка»

« Головна справа виховання якраз у тому й полягає, щоб тисячами ниток зв’язати людину з життям –так, щоб з усіх боків перед нею поставити завдання, для неї значущі, для неї привабливі, які вона вважає своїми, до розв’язання яких вона долучається. Це важливо тому, що головне джерело всіх моральних негараздів. Усіх відхилень у поведінці –це та душевна порожнеча, яка утворюється в людей. Коли вони стають байдужими до життя, що їх оточує, відходять убік, почуваються в ньому сторонніми спостерігачами, готовими на все махнути рукою, -тоді їм до всього стає байдужим . І на цьому етапі вкрай важливо ознайомлювати дітей насамперед з малою Батьківщиною –рідним містом чи селом.

Рідне місто –це той маленький світ, з якого починається знайомство дитини зі світом великим. У дитини формується розуміння того, що край, де вони народилися, де живуть їхні батьки і де проходять перші роки їхнього життя –це їхня мала Батьківщина, частинка рідної землі, а її історія –сторінка в історії всього українського народу. І якщо є мета, то вона потребує розв’язання відповідних завдань. Головне завдання ми ставимо на перший план –це виховання патріотизму, гордості за досягнення співвітчизників, гордості за минуле рідного міста, рідного краю, шанобливого ставлення до пам’яток старовини. При цьому вдається розширити дитячий кругозір, сформувати позитивне ставлення до творів мистецтва, закласти основи почуття любові до рідного міста та людей, що проживають у ньому.

Форми роботи тут також різноманітні:
- створення мультимедійних проектів «Ласкаво просимо до Іршанська», «Цікаві люди нашого селища»;- виховні години, години спілкування « Герої серед нас», «Житомирщина в роки війни, «Пам'ятник – історія міста»;- відео лекторії, перегляди кінофільмів, документальних фільмів «Аеропорт», «Революція гідності», Відео-урок з обговоренням “Жнива скорботи”, «Голод 33року» за романом Василя Барки «Жовтий князь»;- зустрічи з учасниками АТО, ветеранами праці, людьми різних професій

На початку листопада українці відзначають день української мови та писемності. Саме до цього свята було приурочено презентацію збірки «Україна – воля і життя» нашого земляка, який із особливим трепетом оспівує рідну батьківщину і сучасні події в Україні, талановитого поета, іршанеця Анатолія Пантуса. Повна глядацька зала. Кожен у ній уважно вслухається у слова, що звучать зі сцени. А там розгортається справжнє дійство. Школярі, учасники вокального, театрального гуртків перетворили кожен вірш із нової книги Анатолія Антоновича у справжню виставу.

У збірці «Україна – воля і життя» автор показав важку і тернисту дорогу українського народу до волі й незалежності протягом віків. Ця книга – уклін усім українцям, що гинули за Вітчизну. З особливою теплотою автор згадує земляків, що полягли під час революції гідності і в жорстоких боях неоголошеної війни. Всю книгу пронизує любов до Батьківщини, непохитна віра українського народу у власну свободу і незалежність. Ця збірка стала свого роду одою рідній Горошківщині, її славним синам і донькам.

Таку тему для свого дітища Анатолій Пантус обрав не випадково – троє наших земляків-іршанців загинули на сході України. Присутні в залі вшанували хвилиною мовчання пам’ять тих, кого забрала війна. А потім зі щемом у серці слухали поезії, присвячені кожному із загиблих хлопців – Олексію Богушу та Сергію Фролову з Іршанська, Олегу Яндюку з Турчинки. Не стримували сліз батьки юнаків, не ховали мокрих очей глядачі у залі.

Т.в.о. заступника командира батальону по роботі з особовим складом 26 Бердичівської артилерійської бригади, майор Володимир Швець вручив відзнаку мамі загиблого Олексія Богуша. Закрив презентацію книги виступ духового оркестру 26-ї Бердичівської артилерійської бригади. Музичні інструменти у руках військовослужбовців підняли дух глядачів у залі, а бадьорі мелодії нагадали, що правда – за нами, не можна здаватися і опускати руки.

Не можна залишити без уваги і таку форму роботи щодо патріотичного виховання як гру. В грі дитина розкривається, починає творити, входити в образ героїв, стає лідером. Користується великою популярністю вже понад 10 років в школі військово-спортивна гра «Козацькі забави», до яких команди юнаків 10 та 11 класів завжди готуються ретельно. Тут вони показують свою спортивну підготовку, вміння мітко стріляти, працювати в команді. У 2014 році майбутніх вояків прийшли привітати випускник закладу, учасник АТО Падалко Дмитро та волонтери, члени громадської організації «Майдан», подарували воєнні трофеї.

Хлопці 5 класів проходять випробування 9 порогів на грі « Ми нащадки козаків» та виборюють право зватися козаками.(додаток) Дуже запам'яталась старшокласникам гра «Джура». З яким задоволенням вони в'язали вузли, розучували стройові вправи, орієнтувалися на місцевості, біля вогнища співали улюблену пісню та їли смачну кашу з великого казана. Команда нашого закладу «Поліські яструби» зайняла І місце у районних змаганнях. Такі заходи згуртовують та зближують . Та і в неординарних ситуаціях краще проявляються характери дітей, що піде на користь колективу. Ото вже точно після такої гри можна визначати з ким можна йти і в стрій, і в бій.

Під час роботи пришкільного табору заходам та іграм патріотичного спрямування відводиться чимало місця. Інсценізація народних пісень і казок, виготовдення карти України, походи, екскурсії, конкурси малюнків, віршів, гра «Пошук скарбів», веселий експрес, - все це сприяє розвитку патріотичних почуттів молодших школярів.

Багаторічний досвід переконує, що успіх у виховній роботі особливо в умовах сьогоднішнього дня залежить від взаємовідносин школи та сім’ї, бо сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Розуміння цієї істини завжди спонукає школу виховувати не тільки дітей, а й батьків.

Як досягти успіху, як залучити батьків до співпраці зі школою? Питання організації педагогічної взаємодії вчителів, батьків та учнів як рівноправних учасників виховання школярів було розглянуто на спільному засіданні вчительського колективу, членів загальношкільного батьківського комітету та учнівського активу. На загальношкільних батьківських зборах обговорено питання «Співдружність школи та сім’ї –в ім’я дитини», на класних батьківських зборах опрацювали концепцію «Сім’я і родинне виховання», де особливу увагу було звернуто на основні завданнята напрями родинно-сімейного виховання в умовах сьогодення та відзначено, що батьки –головні природні вихователі й особистим прикладом роблять найбільший виховний вплив на дітей. Адже добре виховати своїх дітей – не тільки найважливіший моральний, а й конституційний обов’язок батька й матері. За це вони відповідають перед своїм сумлінням і перед суспільством. Активізовано роботу батьківського лекторію. Батьки активні учасники та помічники у підготовці і проведенні шкільних свят.

Така робота з батьками зблизила їх із школою, об’єднала в спільній меті виховати повноцінного громадянина України. Якщо раніше батьків запрошували в школу на учнівські збори, свята, конкурси, і вони були пасивними спостерігачами, то тепер більшість із них стали активними учасниками шкільних учнівських дійств.

Учні 8 класів разом із батьками провели пошук «Золота польських магнатів». Батьки розробили маршрути, намалювали карти, розробили інструкції. Діти з компасом в руках шукали скарб.

Мами дівчаток 4 класів допомагали своїм донькам у підготовці до конкурсу «А я просто українка, україночка». І звичайно дуже цікаво пройшло спортивне свято «Мій тато і я», хлопчаки зі своїми батьками проходили випробування (додаток).

«Школа має жити з мрією, яка досяжна, важка, але об’єднує всіх: і дітей, і дорослих. Зірка повинна бути над кожним домом, в душі кожної людини. Без неї тужливо і пусто»

Пам’ятаймо, що лікар лікує тіло, а вчитель – душу і тіло.

Тож, пам’ятай, що школа – це острівець культури, зразок високої моральності, центр духовного життя. Вона може бути такою тільки тоді, коли в ній будуть навчатися учні з розвинутим почуттям відповідальності, національної гордості, світлої любові до рідного краю, до своєї Вітчизни, справжні патріоти своєї землі, учні, які у майбутньому стануть громадянами, гідними своєї країни й свого часу.

Успіх у вихованні значною мірою залежить від ставлення дітей до школи. Байдужість, звичайне перебування в ній, безбарвність навчальних буднів - ось де початок халатності у навчанні й порушенні дисципліни на уроці, громадської пасивності. Від любові до школи, діяльної, активної, бере початок багато кращих поривань душі.

Таким чином, вся робота в навчальному закладі підпорядкована комплексному підходу до формування національно-патріотичних якостей дитини, майбутнього патріота незалежної України. Навчаючи – ми виховуємо, а виховуючи – ми навчаємо жити в гармонії із своїм внутрішнім світом, створюємо умови для реалізації внутрішнього потенціалу кожної дитини, розкриття її здібностей, обдарувань та талантів. Головне в цій роботі – сформувати особистість із стійкими національно-патріотичними якостями.

Патріотизм – це коли ти не соромишся своєї збірної з футболу, навіть після провального матчу. Патріотизм – це кожний день, проведений працівником-спеціалістом на державній службі. Патріотизм – це кожний «привіт» у відповідь на «прівєт» І, без сумніву, патріотизм – це чудове почуття гумору, яке допомагає пережити будь-які негаразди. І якщо хоч якесь зернятко моралі проросте в серцях учнів – то буде нашим маленьким внеском у загальнодержавну справу виховання нового покоління українського народу.

Патріотизм – переконання, що твоя країна краща за інші тому, що саме ти в ній народився.

Лінійка до Дня Пам'яті Героїв Небесної Сотні

Літературно-музична композиція до 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка

Військово-спортивне свято " Будь готовим до захисту Вітчизни"

Зустріч з воїнами АТО

Коментарi